240 day of war

Good day everyone!
The last time has been quite tense. The air alarms sound again several times a day. The electricity situation becomes more serious with each attack of the enemy, the lights are turned off for a few hours throughout the country and everyone is asked to use electrical appliances less. All this causes some difficulties, but in general everything in the city continues to work, the enemy did not manage to completely destroy our power system and we withstood another blow.

Meanwhile, the Russian Federation recently introduced martial law in the occupied territories. For our residents, this means even more robberies and forced mobilization for certain death. In Mariupol, for now, mostly those who wanted "Russian peace" and those who could not leave remained in the city. Now everyone is fleeing the city, queues at the borders are huge, but at the moment there is no possibility to leave the territory at all. Due to the military state, everyone was banned from leaving. In the city itself, the situation has not changed in any way since spring. As before, people live in destroyed houses and cook food on bonfires in the street. The occupiers build houses for their own needs, shoot video reports that everything is fine in the city, but local residents continue to try to rebel, unfortunately to no avail. It has already gotten much colder outside and people do not know how they will survive the winter in houses without windows. Perhaps that's why martial law was declared - so you can take everyone to the front.

Monuments to the victims of the Holodomor were also demolished in Mariupol, arguing that there was no Holodomor and it was all politics. This is terribly annoying, because the Russians are again trying to rewrite history to justify themselves. The Holodomor was and the Soviet government led by Stalin was to blame for it. My relatives were witnesses of those times and I myself heard their stories. In fact, at that time, Ukraine was occupied by the Soviet Union, and all the grain they could find was taken from our lands. People were tortured and killed for trying to keep something for themselves. Time passes, but Russia's methods do not change.

In general, the further the war progresses, the harder life becomes. There is humanitarian aid, but there is little benefit from it (I don't know how we should eat only a pack of pasta, a wedge of millet and a bottle of oil for 2 weeks). I try to work as much as I can to save up for rent and help my parents, but every month it becomes more difficult. There are many such people who do not have a stable job and are forced to find at least something to feed their family, the competition in the labor market is incredible
I am trying to develop my business with dyeing t-shirts, but so far it does not bring any income, because everything I earned was invested in the purchase of paints) but I constantly receive happy feedback from people and this helps me believe that over time this business can become a source of income, on which I will be able to stably provide my family with an apartment and food.
Lately I've been listening to a lot of audiobooks while I'm working, I like all kinds of books about yoga philosophy and self-development. I've been meditating every morning and evening for 2 years now, and all this gives me the opportunity to distract myself from the world around me and cultivate peace and love for everything that surrounds me. Perhaps this helps me the most to deal with the challenges that life presents.

Photo from another cycling trip through neighboring villages. I try not to lose days when the sun shines and there is no strong wind, and I ride for hours in the fields. Each such trip is very energizing and gives an opportunity to rest from constant news from the fronts.

===
Добрий день всім!
Останній час минає досить напружено. Повітряні тривоги знов лунають по декілька разів на день. Ситуація з електроенергією з кожною атакою ворога стає більш серйозною, по всій країні планово відключають світло на декілька годин та дуже просять всіх поменше користуватися електроприборами. Все це завдає деяких складнощів, але взагалом все у місті продовжує працювати, ворогу не вдалось зруйнувати повністю нашу енергосистемо та ми витримали черговий удар.

Тим часом на окупованих територіях нещодавно рф ввела військовий стан. Для наших мешканців це означає ще більше пограбувань та примусова мобілізація на вірну смерть. У Маріуполі на зараз залишились у місті в основному ті хто хотів "руського мира" та ті хто не зміг поїхати. Зараз з міста тікають взагалі всі, черги на кордонах величезні, але на даний момент можливість покинути територію відсутня повністю. Через запровадженний стан всім заборонили виїзд. У самому місті ситуація з весни жодним чином не змінилась. Як і раніше люди живуть у зруйнованих будинках та готують їжу на кострах на вулиці. Окупанти будують будинки для власних потреб, знімають відео репортажі як все добре у місті, але місцеві мешканці продовжують намагатися бунтувати, нажаль безрезультатно. Вже значно похолоднішало на вулиці і люди не знають як будуть переживати зиму у будинках без вікон. Мабуть тому і був оголошен військовий стан - так можна забрати на фронт взагалі всіх.

Також у Маріуполі знесли пам'ятники жертвам голодомору аргоментуючи це тим, що ніякого голодомору не було і все це політика. Це страшно дратує, адже росіяни знов намагаються переписати історію щоб виправдати себе. Голодомор був і винним у ньому була радянська влада на чолі зі Сталіном. Мої родичі були свідками тих часів і я сам чув їх розповіді. Фактично на той час Україна була окупована радянським союзом та з наших земель забирали все зерно що могли знайти. За спроби залишили щось собі людей катували та вбивали. Час іде, а методи росії не змінюються.

Взагалі чим далі йде війна - тим важкіше стає життя. Гуманітарна допомога хоч і є, але користі від неї небагато (не знаю як ми повинні харчуватися виключно пачкою макарон, кілом пшона та пляшкою олії на 2 тижні). Я намагаюсь працювати як умога більше, щоб назбирати на аренду квартири та допомагати батькам, але з кожним місяцем це стає більш складним. Таких самих людей без стабільної роботи та великим бажанням заробити на життя зараз пів країни, конкуренція на ринку праці скажена.
Намагаюсь розвивати свою справу з фарбуванням футболок, але поки що це не приносить якогось доходу, бо все що я заробив вкладав у закупівлю фарб) але мені постійно приходять щасливі відгуки від людей і це допомогає вірити що з часом ця справа може стати джерелом доходу, на яку я зможу стабільно забеспечувати родину квартирою та харчами.
Я останнім часом став слухати багато аудіокнижок коли працюю, мені подобаються всякі книги про філософію йоги та саморозвиток. Я вже 2 роки кожен ранок та вечір медитую, та це все разом дає можливість відволіктись від навколишнього світу та культивувати у собі спокій та любов до всього що мене оточує. Мабуть це найбільше мені допомагає боротися з викликами, що дає життя.

Фото з чергової вело-подорожі по сусіднім селам. Намагаюсь не втрачати дні, коли світить сонце та немає сильного вітру, та катаюсь годинами по полям. Кожна така поїздка дуже заряджає енергією та дає можливість відпочити від постійних новин з фронтів.