172 day of war

Good day, friends!

Recently, it seems that nothing is happening at all. Although there are heavy battles every day, something is released, something is captured, but this is not noticeable when sitting in the city in the rear. Yes, there are frequent airy anxieties and rocket arrivals here, but in half a year we are completely used to it.
The rhythm of life has changed the most during this time. The summer has almost passed, and I realized that I was only able to go to the pond a couple of times, and I walked at most once a week. All the rest of the time is occupied by work, which is becoming more and more. When a few years ago I had a large online store, which I created and worked in it for more than 6 years, I realized that the more you work, the less you earn. Somehow it turns out that when everything is set up, the goods go, advertising works, orders come, then the work is minimal, and the profit is there. Now, once again, I understand that everything works that way, because now, on the contrary, you have to work from morning to night just to survive.

Today I feel extremely bad, it seems that I caught a hyperfixation on dyeing, and for the last week I lived according to the schedule of half a day working with the store, half a day dyeing t-shirts. Because of this, I was very exhausted and now I am lying down resting, I decided that at least in on Sunday I will burden myself less with things.
I hope that soon I will be able to build a business that will allow us to rent a house and live in peace. But there is still a lot of work to do.

I also continue to observe what the occupiers are doing with Mariupol.
In short - nothing.
Communal services began to regularly go on strike due to lack of wages. Also, water and electricity supply was never restored in the houses. They turned on the lights on the roads, but most of the people do not have communication. For half a year, people have been living in destroyed houses and cooking food on the fire. The year is 2022, it is immediately felt that "civilization" has come to the city.
All forces are directed at propaganda and show trials against our defenders.
People began to ask about compensation for housing, because winter is coming soon, and there is nowhere to live. For which the occupation authorities created a bureaucratic hell for those wishing to register for compensation. In general, you need to collect a lot of documents from different companies (most of them simply do not exist anymore), and most importantly - you will be able to receive compensation only if you have a DPR passport. Even if you fulfill all the conditions and collect everything, compensation is promised to be paid in small installments, and the deadline for considering the application is 84 days. That is, until winter.
Judging by what is happening, I think their plan is that people will all leave the city before winter, because it will be impossible to survive the frost in the basements.
 
In general, the situation in the country gives many hopes that a turning point in the war will soon come. New long-range projectiles made it possible to destroy the airfield in Crimea, from which Russian bombers took off daily. Many ammunition warehouses are destroyed every day, and this significantly reduces the potential of the Russian army. Everything is moving towards the liberation of Kherson and our army is doing everything possible to ensure that this battle takes as few lives as possible. We believe in the ZSU.

Thank you all for your support! Lately, I've been feeling quite apathetic, I remember more and more friends who are no longer there, a deeper understanding of what happened is coming. I understand that I can completely stop doing something and that will be the end, so I try my best to move forward and believe that everything will be fine. Thank you all!


==========
Добрий день, друзі!

Останній час стається враження, що взагалі нічого не відбувається. Хоч кожен день йдуть важкі бої, щось звільняють, щось захоплюють, але в сидячі у місті у тилу цього непомітно. Так, тут часто бувають повітряні тривоги та прильоти ракет, але за пів року ми вже повністю до цього звикли. 
Найбільше за цей час змінився ритм життя. Вже майже пройшло літо, а я зрозумів що всього пару разів зміг сходити на став, та й гуляв максимум раз на тиждень. Весь інший час займає робота, якої стає все більше. Коли декілька років тому у мене був великий інтернет-магазин, який я створив та працював у ньому більше 6 років, я зрозумів що чим більше ти працюєшь - тим менше заробляєшь. Якось так виходить, що коли все налаштував, товари йдуть, реклама працює, замовлення приходять, то роботи мінімум, а прибуток є. Зараз у черговий раз я розумію що все так і працює, бо зараз навпаки доводиться працювати з ранку до ночі щоб просто вижити.

Сьогодні відчуваю себе вкрай погано, схоже я зловив гіперфіксацію на фарбуванні, та останній тиждень жив за графіком пів дня робота з магазином, пів дня фарбування футболок. Через це сильно виснажився та тепер лежу відпочіваю, вирішив що хоча б у неделю буду менше загружати себе справами.
Сподіваюсь що скоро зможу побудувати справу, на яку ми зможемо спокійно арендувати житло та жити. Але поки ще є дуже багато роботи.

Також продовжую спостерігати за тим, що роблять окупанти з Маріуполем.
Якщо коротко - нічого. 
Комунальні служби стали регулярно виходити на забастовки через відсутність заробітної плати. Також воду та електро постачання так і не було відновлено у будинках. Включили світло на дорогах, але людям у більшості комунікації не проводять. Вже пів року люди живуть у зруйнованих будинках та готують їжу на вогнищі.  2022 рік, одразу відчувається що у місто прийшла "цивілізація".
Всі сили спрямовують на пропаганду та показові суди над нашими захисниками.
Люди почали питати про компенсації за житло, бо скоро зима, а жити нема де. На що окупаційна влада створила бюрократичне пекло для бажаючих зареєструватися для отримання компенсації. Загалом потрібно зібрати багато документів з різних компаній (більшості вже просто не існує) а також найголовніше - отримати компенсацію можна буде тільки якщо маєшь паспорт ДНР. Навіть якщо виконаєшь всі умови та все збереш - компенсацію виплачувати обіцяють невеличкими частинами, а термін розгляду заяви 84 дня. Тобто до зими. 
Судячи з того що відбувається, думаю їх план у тому, що люди до зими всі поїдуть з міста, бо пережити морози у підвалах буде неможливо.
 
Загалом ситуація у країни дає багато надій що скоро настане переломний момент у війні. Нові дальнобійні снаряди дали можливість знищити аеродром у Криму, з якого щоденно вилітали російські бомбордувальники. Багато складів боєприпасів знищують кожен день, а це значно зменшує потенціал армії рф. Все йде до звільнення Херсона і наша армія робить все можливе щоб ця битва забрала як умога менше життів випадкових людей. Віримо у ЗСУ.

Дякую всім за підтримку! Останнім часом я досить апатично себе почуваю, все більше згадую друзів, котрих вже немає, приходить більш глибоке розуміння того що відбулося. Я розумію що можу зовсім перестати щось робити і це буде кінець, тому намагаюсь з усіх сил йти вперед та вірити що все буде добре. Дякую усім!